З погляду колеги-послідовника

По Вас, Василю Олександровичу,
Звіряю я свої думки,
Свої надії, сподівання,
Своїх досліджень сторінки.
Милуюсь Вашими трактатами:
В них мудрість людських почуттів
І листування з адресатами,
Що йшли з усіх материків.
Цією росяною стежкою
Ви крокували до дітей,
Їм дарували світ невпізнаний,
Як світло людям Прометей.
Вас рідко бачили за чаркою,
І навіть дехто бурмотів:
І не скупий, а хоч би як собі
І з нами трохи посидів.
Скупим Ви були не на зустрічі:
На час скупились, звісна річ.
Його і вдень не вистачало Вам.
Беріг для творчості і ніч.
На Ваші праці йшли замовлення
З усіх куточків і країв.
І поколінням послідовників
Надовго вистачить скарбів.
Скарбів, що зібрані крізь тернії
Душі людської джерела.
Педагогічної майстерності
Від них дорога пролягла.
Скарбів, що звалися порадами,
Ділились щедро, від душі.
Ви молодим чимало радили,
Щоб школи радості зростить...

"З погляду вічності"

На кладовищі тиша, мов сторожа,

Ніщо тут не зітхне, не зашумить.

Враз скромний обеліск - спинились кроки,

Спинились подихи, спинилась мить.

Тут геній спочива після уроків.

І ось, здається, дзвоник задзвенить.

Ми всі прийшли до тебе, як за парту,

Учителю усіх учителів!

Вся Україна у почесній варті:

 Кого ти вчив і хто тебе любив.

Отож про тебе поведем розмову,

 Почуємо сучасників слова,

І перед нашим зором знову й знову

Твоя велика постать ожива.