З погляду колеги-послідовника

По Вас, Василю Олександровичу,
Звіряю я свої думки,
Свої надії, сподівання,
Своїх досліджень сторінки.
Милуюсь Вашими трактатами:
В них мудрість людських почуттів
І листування з адресатами,
Що йшли з усіх материків.
Цією росяною стежкою
Ви крокували до дітей,
Їм дарували світ невпізнаний,
Як світло людям Прометей.
Вас рідко бачили за чаркою,
І навіть дехто бурмотів:
І не скупий, а хоч би як собі
І з нами трохи посидів.
Скупим Ви були не на зустрічі:
На час скупились, звісна річ.
Його і вдень не вистачало Вам.
Беріг для творчості і ніч.
На Ваші праці йшли замовлення
З усіх куточків і країв.
І поколінням послідовників
Надовго вистачить скарбів.
Скарбів, що зібрані крізь тернії
Душі людської джерела.
Педагогічної майстерності
Від них дорога пролягла.
Скарбів, що звалися порадами,
Ділились щедро, від душі.
Ви молодим чимало радили,
Щоб школи радості зростить...